Свекруха себе дивно веде. Не можу зрозуміти її мотивів та причини поведінки такої. Ніна Петрівна жінка розумна і до мене добре ставиться. Я її називаю «мама», бо справді поважаю та люблю. Але є одне але”. З початку нашого шлюбу вона відмовляє нас від думок про народження дітей. Ще на весіллі, коли моя подруга підняла тост за якнайшвидше поповнення в сім’ї, свекруха обурилася: «Діти? Які діти?! Вони ж такі молоді! Їм потрібно ще насолодитися своїм життям, пожити для собі.» Потім у нас із нею трапилася серйозна розмова, вона мені довго пояснювала, що з дітьми поспішати не варто.
Вони вимагають багато уваги та забирають багато сил. Мовляв , на початкових етапах формування сім’ї важливо вкласти внутрішні ресурси в себе і кар’єру. Аргументувала вона свої слова тим, що сама виховала трьох хлопчиків, тому знає про все це як ніхто краще. Я до її слів прислухалася. Наступні три роки ми з Олегом присвятили себе та кар’єрі. Нині вже пристойно заробляємо. Нещодавно ми повернулися до теми про заклад потомства. Не знаю який чорт мене за ногу смикнув розповісти про це свекрухи. Вона обу рилася. Жінки в її стані зазвичай не так реагують на такі новини, вони хочуть стати бабусями.
Ніна Петрівна мені каже : «Усьому свій час . Куди ви поспішаєте? До того ж, обстеження ви не пройшли. Спочатку треба здоров’я перевірити, а потім уже про дітей думати». У мене було відчуття, що вона просто шукає привід, щоб відкласти ще цю справу. Але я вирішила, що у її словах є сенс. Ми з чоловіком пройшли усі можливі ана лізи. Результати показали, що ми здорові. Далі я вже не почала розповидати свекрухи про наші плани. Незважаючи на те, що за результатами ми здорові, заваrітніти мені не виходить. Я вже починаю переживати. Чи може свекруха бути в цьому якось замішана? Я планую з нею серйозно поговорити та з’ясувати причини її позиції.