Я стала матір’ю у віці 35 років. І якось порозумнішала під час ваrітності. Я зрозуміла, чому моя подруга, коли була ваrітна, втекла додому після вечірки з нагоди дня народження, коли я подавала рибу. Я дуже обра зилася, коли вона це зробила. Ну і що, що запахло рибою? Це було чудово. Коли я наро дила дитину і була в реа німації, мені стало ясно, чому моїй подрузі було поrано, коли ми в день виписки поїхали в пологовий будинок з кольоровими кульками, з квітами, на яких вона не звертала уваги.
До того ж, коли поїхали до неї додому, чому вона не раділа і не пригощала нас, не влаштувала вечірку. Мені було зрозуміло, чому інша моя подруга не прийшла на моє весілля. Адже тоді вона тільки що наро дила. А я обра зилася, мовляв, могла б залишити дитину у бабусь і піти веселитися. Я зрозуміла, чому моя близька подруга пила чай, сидячи на підлозі і дивлячись на свого первістка, який намагався дотягнутися до іграшки. Це тепер я розумію, навіщо вона не сиділа з нами за столом. Я зрозуміла, чому моя сусідка кричала на своїх дітей.
Я завжди вважала, що, якщо спокійно пояснити все бігаючим і кричущим дітям, вони зрозуміють, чому не можна ударяти по екрану дитячою іграшкою. Тепер мені стало ясно, чому у сестри в будинку панував такий ха ос. І чому вона не миє брудний посуд відразу після вечері, і чому іграшки розкидані по всій квартирі. Тепер я знаю, чому подруга бере дитину в магазин, а не замовляє їжу додому. І все ж, я завжди вважала себе розумною і роздавала поради. Спасибі вам, мої подруги, за те, що не відвернулися від мене, не розірвали зі мною дружбу, а просто чекали, коли я наро джу.