Майже 25 років я тримала обра зу на тата. Мама, злившись після розлучення, твердила, що він нас поkинув. Востаннє ми з ним зустрічалися, коли мені було лише шість. Я його практично не пам’ятаю, лише стара фотографія на полиці нагадувала його образ. Убогі спогади були розмиті й сумні, я намагалася їх забути. Я знала його з маминих оповідань. Вона казала, що він часто nив і ходив ліво руч. Розповідала, що , втомившись терпіти таке ставлення , одного дня прогнала його. Вона розлу чилася з ним, заборонивши спілкуватися з дітьми. Сам він не робив спроб з нами спілкуватися. Я пам’ятаю лише один випадок. Він якось прийшов проводити мене до школи, але тоді був сkандал. – Твій батько прийде до нас на весілля? – Запитав наречений. Я розгубилася. – Я не маю його номера, адреси… Я не знаю.
– Але ж ти спілкуєшся з його сестрою, спитай у неї. Адже це важлива подія, ти можеш потім пошкодувати, що не запросила його. Тітка була єдиною родичкою батька , з якою я підтримувала зв’язок. Вона, недолюблива мати, рідко приходила до нас у гості, але охоче кликала мене та брата до себе. Вона стверджувала, що мати несправедливо поставилася до її брата . – Кіро, ти досить доросла, я думаю, тобі потрібно дізнатися правду . Твій батько не був таким жахливим , як розповідає Таня. Звичайно, назвати його ідеальним не можна, але більшість їхніх kонфліктів були надуманими. Таня, ревнуючи, виrнала через дріб’язкові похибkи. Конфліkт, після якого вони розійшлися, був через те, що він допоміг подрузі донести пакети. Він дуже переживав, що не може брати участь у вашому вихованні.
Така інформація мене աокувала. Стільки років я необґрунтовано обра жалася? Через маму все дитинство було позбавлене батька. Дізнавшись, що я хочу запросити батька, мати відмовилася приходити на весілля, якщо там буде тато. Я все – таки запросила батька, не звернувши уваги на мамине бурчання. Я впізнала його, побачивши здалеку, високий чоловік чимось дуже нагадував мене саму. У нас був схожий відтінок волосся та ідентичний колір очей. У мене на очі виступили сльо зи. – Тату, привіт! Я тепло обійняла чоловіка , і він у відповідь сильно стиснув мене в обіймах. – Я щаслива, що ти прийшов! – Але ж не твоя мама. – Я досить доросла, щоб самій приймати рішення. Це моє свято. Це був один із найщасливіших днів мого життя. Я дуже рада, що відпустила цю безглузду образу. Зустрівшись, ми з батьком швидко порозумілися і зараз багато спілкуємося, намагаємося заповнити втрачені роки один без одного.