Юрко майже три роки пропрацював в одному офісі. Умови йому не подобалися. Постійно затримувався після роботи. За додаткові години не платили. Він навіть не міг узяти ліkарняний. Премій не давали. Найгірше був колектив. Вони завжди доносили начальнику про всіх, хто запізнився. Попри це платили добре, але ці гроші не коштували здоров’я. Чоловік постійно ходив злим та незадоволеним. Якось не витримав. Попросив звільнитися. Він довго не погоджувався, але зрештою здався. Пройшов місяць. Юру неможливо було впізнати. Він став спокійним та щасливим. Але довго не міг сидіти без роботи. Незабаром знайшов нову.
Йому подобалося все: колектив чудовий, начальник добрий, за додаткові години платять. Але зарплата була нижчою, ніж на минулій роботі. Мене це не хвилювало. Головне, щоби він був задоволений. Колектив часто влаштовував вечірки. Юрко приходив пізно. Я не заперечувала. Потрібно з колективом дружити. Згодом пізні повернення додому стали регулярними. Чоловік нічого не пояснював. Він став різким та зл им. Я не могла зрозуміти, що діється з ним. Говорити він не хотів, тільки rрубіянив. Юра постійно у чомусь зви нувачував мене. То не подобалося, як мою стать, то їжу не так приготувала. Він хотів щодня пробувати щось нове.
Але в мене часу немає стояти біля плити кілька годин, адже я ще й працювала. Невдоволення чоловіка з кожним днем зростало. За місяць Юра прийшов із новиною. Він подає на розлучення. Нещодавно познайомився з дружиною друга, вона не працює та сидить удома з двадцяти років. Цілий день присвячувала домашнім турботам і чоловікові. Чому мій чоловік вирішив, що я маю бути такою ж. Він сам не хотів, щоб я покинула роботу, але вимагав бездоганно виконувати домашню. А я не робот. Чоловік пішов від мене. Довго Юрко не витримав. Виявилося, що він не може прогодувати двох людей на свою зарплату. Дружина відмовилася на роботу. Вона вміла лише прибирати квартиру. Хотів повернутися назад , але я його не прийняла .