З Льошою ми одружилися 11 років тому. Від попереднього шлюбу в нього лишилася донька Соня. Коли у нас почалися серйозні стосунки, їй було 6 років. У нас із нею були непогані відносини. Все зіпсувалося під час пубертатного періоду. З 13 років її ставлення до мене значно погіршилося. Для мене це стало несподіванкою, адже я проводила з нею багато часу, завжди прагнула тішити дівчинку. Вона стала грубою, стала рев нувати Льошу до мене та інших дітей. У нас із чоловіком двоє спільних дітей. Олексій, огортаючи всіх турботою, намагається приділяти дітям однакову кількість уваги. Я теж намагаюся не виділяти Соню.
Чоловік виділяє доньці пристойну суму на кишенькові витрати та сплачує аліменти, якими вона розпоряджається сама. Вона має все, що потрібно сімнадцятирічній дівчинці для щастя, але вона все одно незадоволена. Раніше мені здавалося, що це її рідна мати налаштовує проти мене, але це неправда. Мілана абсолютно байдужа до нашої родини. Вона зайнята своїм особистим життям. Нещодавно вона вийшла заміж і в неї народився син. Клопіт з немовлям не залишає часу та сил на сторонні справи. Але чому Соня мене ненавидить? Я не можу знайти причини. Сьогодні була ще одна істерика.
Ми гуляли у торговому центрі, і я згадала, що Соні потрібна зимова куртка. Нічого не віщувало бі ди. Ми довго вибирали, а коли знайшли потрібну, Соня дуже зраділа покупці, але вдома різко змінила думку. Вона почала скаржитися, що куртка некрасива і носити її не стане. Своїм ниттям, що чергується зі схлипами, вона зіnсувала всім настрій. Увечері ми з чоловіком обговорили подію. Я аргументуючи і пояснюючи свою позицію, попросила його більше не приводити до нас Соню. У нас не виходить порозумітися. Це дівчинка, вередуючи і закочуючи істериkи, тільки псує атмосферу в нашому домі.