Мене мама ростила одна. Коли вона була мною ваrітна, виявилося, що цей чоловік одружений, але все ж таки вона вирішила народ жувати – і просто його відпустила. Його ніколи не було у нашому житті. І я не потребувала його уваги. Мама була дуже уважна до мене, навіть надто. Вона була настільки уважна, що одного разу не витримала і пішла з дому. Справа в тому, що мама завжди чатувала на мене. Вона навіть читала мої листування у соцмережах. Пізніше 8-ї вечора я не мала права приходити додому. Вона чатувала мене навіть біля Інституту, щоб після пар я одразу йшла додому.
Мої подруги давно повиходили заміж, у них були діти, а мені було 29 років, і в мене ніколи навіть хлопця не було. Моя мама просто нікого не підпускала до мене. Так все це набридло, що я взяла і пішла з дому. Жила я деякий час із подругою, потім зустріла Миколу та вийшла за нього заміж. Звичайно, вона закотила істериkу, коли дізналася про це. Вона впевнено сказала, що я вийду заміж, потім заваrітнію, і Микола мене покине. Можливо, вона мала поrаний досвід, тому вона так думала, але потім, коли вона дізналася Колю ближче, зрозуміла, що він дуже хороша і надійна людина. Мама зрозуміла, що він працює і зможе утримувати сім’ю.
Спочатку ми жили разом – і це було справжнє пекло. Тепер мама контролювала не лише мене, а й Миколу. Коли у нас з’явилася можливість переїхати до іншого міста, ми одразу зібрали речі та поїхали. Купили собі квартиру, машину, у нас все було гаразд. Я заваrітніла, і мама сказала, що приїде до мене і допомагатиме, тому що я не зможу доглядати власну дитину, а в неї великий досвід. Якщо чесно, я не хочу, щоб мама приїжджала, бо розумію, що у нас атмосфера в будинку знову зміниться, і вона знову перетворить наше життя на жа х. Вона наполягає, але вирішила, що відмовлю їй. Можливо, вона обра зиться, але я не маю іншого вибору. З нею жити більше не можу.