Коли донька прийшла і заявила, що ваrітна, я здригнулася. Але як виявилося це лише був початок сюрпризів

ПОЛЕЗНОЕ

Моїй доньці було півтора роки, коли ми з чоловіком розлу чилися. Я народила рано, у двадцять два роки. Розлу чення було для мене великим ударом. Чоловік пішов до іншої жінки, виправдавши себе тим, що я мало уваги приділяла йому. Загалом, ми розлу чилися, і я подала на алі менти. Так як дочка була ще зовсім kрихіткою, я не могла працювати. А щойно почала ходити в садок, я вже знайшла роботу за професією. Викладала я у молодших класах. Але на цьому багато не заробиш. Ось і донька росла, і разом із нею витрати збільшилися. Насилу я знайшла високооплачувану роботу. Але, мабуть, ця робота була nомилкою. Так вийшло, що я пізно приходила додому, багато працювала. Приходила, готувала щось на швидку руку і одразу спати. Отоді й віддалилися ми з донькою.

Вона вже мене не слухалася, у неї були постійні гулянки, багато в чому вона зви нувачувала мене. Ось так і вкотре вона прийшла додому пізно, і ще заявила, що ваrітна. Їй було всього лише сімнадцять, уявляєте? Я хотіла, звичайно, щоб вона позбу лася дитини, але не сказала їй про це. І потім, я не була впевнена, як це позначиться на її жіночому здо ров’ї. От і вирішили, що вона народ жуватиме. УЗД показало хлопчика. Зізнаюся чесно, під час її ваrітності ми дуже багато говорили, перестали сва ритись, я багато чого їй розповідала.

А коли наро дився малюк, я взяла відпустку за власним коштом, щоб допомагати доньці. Я навчила її, як міняти памперс, як купати дитину. А ночами вставала і заколисувала малюка. Потім я відпустила доньку щотижня гуляти з друзями. Це була моя nомилка. Вона почала гуляти не раз на тиждень, а щодня. Говорила, що їй хочеться гуляти із друзями, а не сидіти з дитиною. У вихідні я взагалі залишалася одна. У будні, я, втомлена після роботи, приходила додому і сиділа з онуком. На себе часу не лишалося. І так уже три роки. Я думала, що в цьому віці побудую своє особисте життя, що буду нарешті отримувати задоволення від днів і ночей. А зараз що? У сорок два я сиджу вдома, з маленькою дитиною, причому не зі своєю.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *