Із чоловіком ми познайомилися, коли я була на першому курсі. Навчалася у педагогічному інституті. Він був дуже веселий, легкий хлопець. Дуже уважно ставився до мене, дарував квіти, подарунки. Ось і через два роки ми побралися. Ми жили у двокімнатній квартирі, яку йому подарували його батьки. У нас було багато планів та цілей. Я у всьому підтримувала чоловіка. Була поруч, незважаючи ні на що. Коли у нас наро дилася перша дитина, чоловік вирішив здійснити свою мрію та відкрити свій бізнес. Я його підтримала, він пішов із роботи і відкрив свою пральню.
Справи йшли дуже добре. Ми дуже багато подорожували, купили дві машини, велику дачу. Але потім… Потім у нас з’явилося дуже багато конкурентів і ми не змогли втриматися. Ось і запропонував мені чоловік продати дачу та вкладати ці гроші в пральню. Я погодилася, так і зробили. Та не допомогло. Пральню ми втратили, перестали мандрувати, продали мою машину. Це все через автосалон чоловіка. Це також не спрацювало. Чоловік запропонував продати нашу квартиру та купити однокімнатну за містом. Він казав, що це тимчасово, і все виправиться. Я погодилась.
Ми переїхали, але ситуація не змінилася. Через все це мені довелося влаштовуватися на роботу вчителя. Чоловік не має наміру працювати на когось. Він хоче знову займатися бізнесом. Грошей на дітей не вистачає. Вони ж звикли отримувати все те, що хотіли. А зараз і їм важkо. Через небажання чоловіка працювати ми часто сва римося. Він цілими днями лежить на дивані. А ще й зви нувачує мене в тому, що я була з ним лише заради його грошей. А зараз, коли гроші скінчилися, я хочу його покинути. Але все не так насправді. Що скажете? Як мені вчинити у такій ситуації?