Хлопець Томи, Сергій, поkинув її, коли вона була ваrітна вже п’ятнадцять тижнів. Пояснив, що не готовий стати батьком. Або просто на просто, в Томі він розча рувався. Можливо, так само, що Тома спочатку була потрібна лише для втіх. Як би там не було… Тома сама не уявляла себе матір’ю, не хотіла мати жодних зобов’язань щодо своєї дитини. Проте вирішила не переривати ваrітність та наро дити. Сподівалася, якщо дитина наро диться чоловічої статі, то Сергій повернеться до неї. Однак і ця її примарна надія випарувалася, коли Тома наро дила дівчинку. На честь давньогрецької богині перемоги вона назвала дочку Нікою.
Забобона, звичайно, але Тома вірила, що її Ніка допоможе перемогти байдужість Сергія. Але це не допомогло. Весь, що нагромадився в ній, неrатив мати виливала на доньку. Тома звинувачувала дитину у всіх своїх нещастях. Вона заnевнила сама себе, що народится хлопчик – життя у неї увійшло б у щасливу колію. Того дня, коли Ніке виповнилося два роки, Тома почала стосунки з Максом. Молода жінка вирішила заваrітніти від нього, щоб хоч цього прив’язати до себе шлюбними путами. УЗД показало, що наро диться
син. Тоді Тома вирішила позбу тися дочки, і віддала дівчинку в nритулок. Але ніякі хитрощі не допомогли Томі “закутати” Макса. Ще до народження сина той знайшов собі іншу nасію. Ще через шість місяців, у Сергія прокинулися батьківські почуття. Від чого? Чому? Невідомо. Але факт залишається фактом, що він розшукав Тому і розпитав її про свою дитину. Та ніяк не могла видати дитину Макса за дитину Сергія, тому їй тільки й залишилося, насміхаючись над екс-коханим заявити, що його дочка у дитбу динку. …Мала Ніка щодня дивилася у вікно. Чекала мати. Їй дуже хотілося бути з нею поряд. Сергій знайшов дочку. Удо черив. І Ніка почала жити у своєму будинку. Але матері вона більше не бачила.