Папа постійно підколює мого чоловіка і називає його каблуком. Я вирішила вгамувати батька

ПОЛЕЗНОЕ

Я вийшла заміж три роки тому. Можу з упевненістю сказати, що жодного разу не пошкодувала про свій вибір. Із чоловіком я познайомилася ще в університеті. Ми були однокурсниками, з першого дня закохалися одне в одного. Провчившись і зустрічавшись з ним 6 років, ми вирішили одружитися. Довго думали, де ми житимемо. Чоловік хотів, щоб ми переїхали до батьків. А я знала, як він любить мене. Тому мені не довелося вмовляти його переїхати до своїх. Вже через рік спільного життя я народила прекрасного малюка.

Уся сім’я тішилася за мене. Чоловік мене що за вагітності носив на руках, що після. Я наро дила йому спадкоємця! Все було чудово, та й зараз теж. Мама іноді забирає онука до себе, щоб ми побули з чоловіком наодинці. Все в нас добре, усі раді. Відносини у нашій вже великій родині просто прекрасні. Псує все своїми жартами тільки мій батько. Він постійно підколює мого чоловіка, складається відчуття – ніби він його син. Називає його »каблуком». А це зовсім не так. Мій чоловік мене дуже любить; батько повинен бути щасливим, що я вийшла заміж саме за таку людину.

Чоловік все несе до будинку. Він постійно тішить мене якимись маленькими подарунками. Але це найголовніше; головне, що у нашій сім’ї панує гармонія. Ми один одного розуміємо та підтримуємо. Що ще потрібне для щастя? Що мені батькові сказати. Я намагалася з ним поговорити, але марно. Він людина старого загартування, у нього свої правила в будинку: «Чоловік — головний у будинку», «жінка має бути слухняною та покірною». Бою ся, що він перегне ціпок, і все призведе до того, що чоловік збере речі. А я піду з дитиною за нею. Ці жарти тата до добра не доведуть.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *