Доnоможіть зберегти сім’ю. 4 роки тому я вийшла заміж. Все було добре, ми зустрічалися давно, тож думали вже про дітей. І ось через рік після весілля я наро дила дитину. Спочатку у мене були деkретні, чоловік працював. Грошей було достатньо. Але тільки робота сильно вимо тувала чоловіка, але він багато отримував. Я переживала за нього, нічим не навантажувала його вдома. Дитина моя зростала, я вирішила віддати її в сад. Але на моїй роботі мене не раді були бачити. Я відпрошувалася завжди раніше, щоб забрати свого сина з саду. У садку ж на мене завжди чекав заnлаканий син, я забирала його останнім. Він сидів біля вікна.
З роботи йшла о 17:30, але дорога до саду займала годину. Працювати на колишньому місці я більше не могла. Вирішила змінити роботу. Тепер працюю біля дому, графік вільний. Можу відвезти та забрати сина із саду вчасно. Більше він не сидить біля вікна, та ще й не останній іде. Син щасливий. Тепер лише nроблема в іншому. Чоловік також змінив роботу. ”Робота мрії”, ось тільки зарплата у нього не та, про яку хочеться мріяти. Раніше він ненавидів свою роботу, приходив утомлений, йшов утомлений. А тепер сяє, працює за спеціальністю, та отримує за спеціальність дві копійки. Нинішню зарплату складно порівняти з попередньою, вона втричі менша.
Я йому нічого не можу сказати, минуло 6 місяців. А ми ніби на межі зли днів; чоловік щасливий, а нам їсти нічого. Холодильник постійно порожній. Синові ми купуємо речі за потребою. Весь побут на мені: син, чоловік, будинок, прибирання, прання, приготування, плюс ще робота. Тепер я вми раю від зне моги. Платять мені трохи менше, ніж чоловікові. Як чоловікові сказати, не знаю. Він думає, що якщо він щасливий, то і щаслива його сім’я. Ми щасливі, але їсти, як і раніше, хочеться. Він, може, не бачить, поки цілий день сидить на своїй роботі. Дай йому волю, він і ночувати там залишився б. І як урятувати цей шлюб!