Ганна Володимирівна ніяк не могла зрозуміти, чому її дочка, Наталія, та її чоловік, Антон, вирішили брати іnотеку. Вона не розуміє сенсу брати іnотеку, якщо у неї найкраща квартира майже в центрі, у батьків Антона квартира та дача, яка дуже близька до міста. Ніхто з батьків не заперечує, щоб вони переїхали до них. А Антон та Наталія весь час твердять про те, що скоро вони матимуть нову квартиру в одній новобудові. -Я не розумію, чому брати цю іnотеку, коли можна ці гроші на щось інше витратити, – вкотре порушила тему Ганна Володимирівна.
-Ну мам, знову? – Відповіла Наталія, – я ж щоразу кажу те ж саме. -Ну Що знову, навіщо вам все це? Вам здається так легко брати іnотеку, закрити її, рахувати всі копійки, не витрачатися. Це ж не рік триватиме, там п’ятнадцять років точно є. -Ні, ми вирішили вже. Антон не хоче жити у будинку його батьків, ми хочемо свою квартиру, – твердо заявила Наталія. Ганна Володимирівна постійно обговорювала цю тему із Мариною Вікторівною, з мамою Антона. Та теж не розуміла і не ухвалювала рішення дітей.
Ось вона ж збирається жити на дачі, навіщо їй квартира в місті, нехай там поживуть, все одно рано чи пізно це стане квартирою Антона, тож сплачувати rроші. Та й про онуків теж вони думають. Якщо вони братимуть іnотеку, то онуків не бачитимуть ще мінімум 2-3 роки. Наталія теж почне працювати, коли їм думати про дітей. -Мам, ми хочемо нашу власну квартиру, – повторював щоразу Антон мамі, – ми хочемо самі оплачувати квартиру, чому ж ще працюємо. -Все буде нормально, не переживайте, – майже щодня говорили Антон та Наталія. Як думаєте, чи є сенс брати іnотеку, якщо можна обійтися без неї?