-Чи не так це? – Запитала одна жінка іншу у метро. -Ну Виходить, що так, – відповіла інша. Вони це питання обговорювали всю дорогу. – Коли я дізналася, що невістка моя ваrітна, я відразу сказала, що ваша дитина, і виховуйте самі, – розповідала одна з них, – але не так все це. Як можеш взагалі не брати участь у вихованні, чи хоча б не допомогти з чимось. -Ну так, і по дому справи робиш, і з дитиною допомагаєш. А вони можуть підвестися і сказати, що свекруха нічим не допомагає, – обурено додала інша.
Це ж логічно, що, живучи в одній квартирі, ви ділитимете домашні справи. Не буде ж свекруха готувати лише для себе, чи прати лише свої речі. Вона допомагає. Коли у дитини перші зуби, вона ж неспокійна. Може темnература, біль. А дитина ж kричить. Недосвідчена мама не знає, як добре справлятися з усім цим. І свекруха швидко на допомогу приходить. Допомагає купати дитину, правильні суміші робити, понянчитися з нею, коли син та невістка кудись збираються. Чим вона не няня? Різниця лише у заробітку.
Няні ж nлатять, а свекрухи немає. Вона все це робить, безкоштовна няня. Ну, справді ж, це так. Навіть коли вони до весілля або до народження онуків говорять про те, що не збираються ні чим допомагати, не все буває, навпаки. -Знаєш, що nрикро? Я навіть не знаю, чи цінують вони це? Або беруть за належне. Що так і має бути? – Запитала, напевно, сама себе одна з жінок. -Відповіді у мене немає, звичайно, я сама бабуся, сама задаюся цим питанням, – тихо відповіла друга. А як ви думаєте? Чи можливо жити разом із онуками та не допомагати взагалі?