Я організовувала весілля мрії цілих три місяці. За моїми уявленнями, вона повинна була залишити найяскравіші емоції в моєму житті. Я розписала все, що могло зі мною статися під час весілля. Наприклад, келихи могли не розбитися або ж коровай могли впустити, і все в такому дусі. Але все було куди гірше. За два тижні до весілля наречений потраnив під машину. У нього був сильний забій. У РАГС він прийшов із забинтованою головою. Реєстрація у нас була призначена на 11 годин, тому я запросила перукаря-візажиста в 7. Вона мало того, що запізнилася, так ще й перетворила з мене на вуличну дівку. Мені хотілося змити макіяж і nлакати.
Я зібрала себе в руки і поїхала на реєстрацію. На вулиці було моторошно холодно, я замерзла і посиніла в колір сукні. Коли вибирала сукню, то думала, що синій колір буде виглядати незвично, але я виглядала як ляkало. Фотограф намагався зробити красиві кадри, але у нього цього не вийшло. А все через те, що заважав вітер, а родичі поспішали в ресторан, так як був сильний вітер. Гості мене також засмутили. Краща подруга, яка була свідком, прийшла виnившою. Вона все торжество намагалася залізти на стіл, щоб потанцювати. Сестра чоловіка в кожному тості бажала мені наро дити мало не десятьох дітей.
– Будьте щасливі! Свєта, дорога, не шкодуй фігуру, наро ди мені багато племінників! – говорила вона. Весілля закінчилося тим, що мої двоюрідні брати посва рилися і вийшли на розборки. З весілля пройшло 11 років. Я не шкодую ні про що. Я щаслива дружина і мати. Я, звичайно, не наро дила десятьох дітей, але чоловік задоволений – і його сестра теж. Напевно, якби був шанс, то я нічого б не стала міняти. Хоча фотки я не дивлюся з весілля, не хочу себе розча ровувати.