Чоловік довгий час не спілкувався зі своєю зведеною сестрою Валентиною, але нещодавно у них налагодилися стосунки. Валі під 60, вона дуже приємна жінка, розумна, здатна підтримати будь-яку розмову, чудово готує. Живе вона у квартирі другого чоловіка. Від першого шлюбу у неї є син, у другого чоловіка теж є діти. Перед кожним святом Валя дзвонить до мого чоловіка і цікавиться, як у нас справи. Ми часто запрошували їх у гості. Чоловік у неї теж дуже приємна людина, але є одне “але”.
Спочатку я накривала для них відмінний стіл: салати, основні страви, нарізки і т.д. Валя завжди хвалила мою господарність. Щоразу вони приносили з собою щось із різносолів. Іноді бувало, що приносили варення. Але справа закінчувалася завжди однією банкою. І ніколи не кликали до себе. Кілька разів траплялося так, що вони просили у нас трохи картоплі, якихось компотів. Ми з чоловіком ніколи не відмовляли. Але за минулий рік вони прийшли до нас аж чотири рази. І кожного разу застілля починалося з однією і тією ж фразою:
”Яка у нас чудова традиція – збиратися у вас на всі свята”. Скажу чесно: мені їхні візити вже набри дли. Не хочеться скидати марку, адже їх треба щоразу дивувати чимось новим. Це досить витратне задоволення. А після їхнього відходу завжди залишається відчуття, що вони вкотре розвели ду рнів. Поділилася своїми думками із чоловіком, і той погодився: ”Так, начебто, рідня. Потрібно підтримувати стосунки. Але хоч раз запросили б до себе. Неправильно це якось ”.