Є такий анекдот: “коли я вп’яте виходила заміж, під час клятви, від сміху не стало моєї кращої подруги”. Так ось, цей анекдот прямим чином пов’язаний з моїм життям, правда, подругою була я. Моя подруга, Алсу 100 разів сходилася і розходилася зі своїм хлопцем — Арсенієм. Вони то сва рилися, то мирилися. Цей процес йшов нескінченно Забавно те, що кожен раз вона в сльо зах kричала, що це останній раз, і вона більше ніколи в житті не стане на ці граблі. Ми з друзями вже навіть не соромилися посміюватися над її гучними заявами. Одного разу подруга оголосила на весь світ, що вони подали заяву в РАГС. Сказати, що я була здивована, нічого не сказати.
Я навіть запитала у подруги, як довго вони думали над цим рішенням Втім, я не помилялася щодо поспіху. Вони розлу чилися за 11 днів до реєстрації в РАГС-і. Тоді подруга прибігла до мене в сльо зах: – Будь ласка, коли наступного разу я вирішу вийти за Арсенія, кинь мене в підвал і закрий двері на замок. Я заспокоїла подругу, ми просиділи у мене допізна. Через 2 тижні я поїхала в інше місто на 2 місяці (в рідне місто до батьків). А по приїзду я дізналася, що подруга знову збирається в РАГС. Я покликала її до себе в гості, намагалася пояснити їй, що не варто поспішати з цим питанням.
Нагадала їй її слова, але вона була по вуха закохана в свого Арсенія, як і всі минулі рази. Народу на весіллі було мало-тільки найближчі. Столи від їжі на них не ломилися. Все було скромно, пристойно, без пафосу. Єдине, зізнаюся, я і на весіллі сnеречалася сама з собою в розумі, як довго їх шлюб потримається… Скоро виповниться друга річниця їхнього весілля. Вони про розлу чення і не думали весь цей час. Їм добре один з одним, вони вже переросли вік свароk, порожніх об раз і непорозумінь. У їхній родині панує повна ідилія. Вони зрозуміли, що вони створені один для одного.