Вероніка поверталася додому через 7 років відсутності. Її батька не ста ло, коли дівчині було 2. Про батька Ніка нічого не пам’ятала. Мати виховувала дочку сама. Коли Ніці було 10, вона вирішила покататися весняним льодом, але дівчина провалилася в прохолодну воду і близько 30 хвилин перебувала у воді, не вміючи плавати. Вона б потонула, якби не було мужиків на березі, які побачили дитину, що борсалася, у воді і кинулися дістати її. Кілька днів Ніка пролежала у ліkарні. Їй круто пощастило – вона не тільки залишилася живою, так ще й обійшлася без сер йозних наслідkів. Після цього інциденту мати не випускала доньку з поля зору ні на мить.
Таке відношення матері здавалося Ніці ненормальним. У 18-ть Ніка втекла в місто відразу після уроків, не сказавши мамі нічого. Після цього вона навіть не дзвонила мамі, а на її дзвінки відповіла неохоче. Багато Ніка побачила за сім років життя. Вона за цей проміжок часу встигла вийти заміж і навіть розлу читися. Дізнавшись, що через обмо роження в минулому вона не може ма ти дітей, Ніка подала на розлу чення, адже вона дуже любила свого чоловіка, щоб позбавляти його щастя мати дітей у майбутньому. Після цього Ніка довгий час приходила до тями. Вона була повністю одна у місті, з подругами спілкуватися не хотіла.
Потім раптом вона дала сла бину і опустилася на всі тяжkі: алкоrоль, сумнівні зв’язки з чоловіками, ци нічне ставлення до свого життя – цим і жила Ніка останні 3 роки. Якось у неї з’явилися сумніви. Нічого від свого візиту не чекаючи, Ніка пішла до найближчої поліkлініки, де їй сказали, що вона ваrітна. Хто батько дитини, як жити і як забезпечувати малюка, якщо Ніка сама жила у гуртожитку на копійки, дівчина не знала. Тут дівчина вирішила зазнати успіху. Вона купила квиток на ранній рейс (щоб у випадку, якщо мати її не прийме, повернутися до себе) і поїхала до рідного міста. Приїхала вона опівдні. Забігла до магазину поруч із маминим будинком – купити її улюблених цукерок.
Тут у магазині вона зустріла однокласницю – Ніну, яка їй розповіла про всі плітки в їхньому маленькому містечку. Тут у магазині з’явилася мати Ніки. Дівчина не знала, як їй слід розпочати розмову, але за неї це зробила мати. – Де ти пропадала? Я зранку на тебе чекаю. – Так? Звідки ти знала, я думала, мені вдасться зробити тобі сюрприз. – Вважай, так і вийшло. Водій автобуса, дядько Коля мені подзвонив, як побачив тебе. Ходімо, пиріг і млинці холонуть. До світанку Ніка з мамою сиділи на кухні і говорили про все та ні про що. Мати дівчини знала про все – про заміжжя, розлу вчення та ваrітність. – Добре, що ти повернулася, я всі ці 7 років на тебе чекала. Відтепер усе буде по-іншому, обіцяю, все буде добре, – говорила жінка, що посивіла раніше.