Лєра була пізньою дитиною. Батьки завжди балували дівчину, віддавали їй усе найкраще. Дівчина закінчила медичний коледж, але працювати вона не хотіла, доглядати хво рих, це було не її. Вона жила за рахунок своїх літ ніх батьків і її нічого не бенте жило. Батьки довго вмовляли дочку піти працювати, у відповідь вони лише чули: -За ці копійки я не працюватиму. Дочка постійно лая лася зі своїми батьками, що вони замало rрошей дають їй на кишенькові витра ти. Зрештою вона вирішила з’їхати до свого хлопця. -Нехай іде. – Заявила мати. Лєра познайомилася з Вадимом біля входу в кафе, вона тоді мало не впала, він допоміг їй і навіть довіз додому.
У результаті запропонував їй переїхати до нього, тому що він жив сам. Оскільки вдома Лєра нічого не робила, вона не знала, як готувати і як вбиратися. Праці не складало замовляти їжу додому, і покликати сусідку, яка може убратися за rроші. Вона часто залишалася у подруг, що не дуже подобалося Вадиму: -Досить, з сьогоднішнього дня, ти бачишся з подругами, тільки раз на місяць. Цього ж дня він помітив, що з його банківської картки списано rроші, дівчина пояснювала ніби rроші вона витратила на речі, а сума була ніби вона всіх подруг одягла. -Збирайся і йди. – Заявив Вадим. Вона повернулася до батьківського дому.
Але батьків там не виявилось, вона дізналася від сусідки, що батьки на дачі, вночі вона поїхала до них. -Ви Чого сюди приїхали? – заявила насамперед Лєра. -Донечко, а ти чого приїхала? -Кин ула цього жмо та Вадима. Приїхала. -У квартиру ми тебе не пустимо, доки працювати не підеш. – зупинив її батько. Вранці батьки поїхали, залишили Лєру жити на дачі, поки шукає роботу. У розnачі дівчина обдзвонила всіх своїх знайомих із проханням допомогти знайти роботу. Однокурсниця сказала, що є можливість влаштуватися медсе строю. Іншого варіанту Лєра не мала, тому вона погодилася: їй потрібно було повертатися до міста.