Ми тоді переїхали до нового району. Всі один одного знали вже, аж до дітей, хто з ким у перший клас піде. Але винятком була одна дівчинка, її звали Алла, на вигляд їй було дев’ять років. Вона виходила на вулицю, тільки зі своєю бабусею, вона й ростила дівчинку. Мати була, але шукати особисте щастя. На відміну від нашого дитинства, бігання по дахах гаражів, Алла віддала перевагу книгам і скрипці. Незабаром до нашого району переїхала нова сім’я, вони оселилися на одному сходовому майданчику з Аллою. Сім’я їх складалася з матері та її сина, який був ровесником Алли. І що ви думаєте, Алла перестала сидіти у своїй фортеці, вийшла і потоваришувала з цим хлопчиком.
Вони настільки були нерозлучні, що навчалися в одному класі, вступили до одного університету, а потім ще й одружилися. Незабаром у них наро дився син – Гоша, дуже схожий на чоловіка. Ще в них з’явилася сусідка, самотня жінка. Їй так подобалася їхня дитина, що вона проводила з ним увесь свій вільний час, з садка забирати могла, якщо Алла на роботі затримувалася. А одного разу Алла повернулася раніше і застала свого чоловіка в обіймах цієї «дружньої» сусідки. І зразу стало зрозуміло, де затримувався її чоловік, з якими друзями він зустрічався. Виrнала вона його, тинятися в пошуках житла йому довго не довелося, пішов жити до тієї сусідки. І залишилася Алла одна з дитиною. Через рік уже колиաній чоловік став із цією сусідкою спиватися.
Свекруха Алли, просила врятувати її сина, але дороги назад до будинку Алла не давала. Зрештою наро дила ця сусідка сина. Дитину свого вона до саду не водила. Та й виховувала його свекруха. Батькам він не потрібний був. А коли жінка захво ріє, Алла прийде та доглядає за дитиною, дуже вже він був схожий на її сина. Так сталося, свекруха поме рла, коли дізналася, що сина посадили, серце її не витримало. Алла не дозволила, щоб дитину забрали до дитя чого будинkу – забрала собі. Важко їй було з двома, але в неї з’явилися подруги, які допомагали їй із дітьми. Гоша доглядав молодшого брата, коли мати працювала… А у вихідні Алла займалася з ними скрипкою: не дарма ж вона музикою займалася…