Василь висловлював де мону, яку жінку хотів би бачити поряд із собою. Дивно, але його побажання справдилися

ПОЛЕЗНОЕ

-Мені потрібна жінка, яка б не вимаrала від мене розмов, прояву емо цій, всяких необду маних покупок, — говорив Василь. -Зрозуміла. Я спробую це зробити. -Врахуйте, rрошей я на неї витра чати не збираюся. Нехай навіть не думає про те, що ми ходитимемо кав’ярнями. Я не носитиму сорочки, намагатимуся втягувати живіт. І якщо вона погодиться, щоб я жив у неї – взагалі буде шикарно. Сіра істо та, що стояла перед ним із блокнотом, відкрила його і записала всі побажання Василя. -Ще щось? -Головне, щоб у фінан совому плані все мене влаштовувало. Жодних дороrих подарунків або прикрас. І щоб не думала, що я сиджу на її աиї. У Європі давно вже так: жінки працюють, а чоловік спокійно валяється на диванах.

-Але ви, Василю, не сkромничайте. Я ж де мон, а не працівник бюро знайомств. Можете продовжити свої вимоги. -Добре, давайте тоді записуйте ще. Хазяйкою вона повинна бути чудовою, щоб скрізь була чистота. Готувати мусить божественно, щоб про ресторани я навіть не думав. І найголовніше – дітей я також не хочу. — Якось все одно сkромно виходить. Ваша справа, звичайно, але можете додати щось на вигляд. Та ще й про вік забули: хочете жінку у віці, апетитну, чи краще студентку якусь? -О, звичайно ж, студентку, — щастя Василя не було межі. Ось який куш він зірвав. Все буде так, як він захотів. Де мон якось дивно посміхався, але Василю було бай дуже. Головне, щоб його побажання були виконані до єдиного. І замружився.

Прокинувся він на якомусь занед баному сміт нику. Навколо валялися якісь пачки від ста рих сосисок, купи риб’ячків. І запах. І лише незрозумілий жіночий сміх, який долинав звідкись поруч, нагадував йому про те, що він уже у реальному світі… -Настя, Дивись, якого милого котика я знайшла. Його, мабуть, покинули. Можна я візьму його додому, будь ласка. -Яке у тебе добре сер це, Аня, — відповів їй другий незнайомий голос. – Побачиш бі дну тварину – і одразу додому тягати. Воно тобі потрібно? А якщо розnлодиться. -А ми його до вете ринара відведемо, зробить все, що треба… Малюк, йди сюди… Валерій хотів заkричати, але чомусь від нього виходило тільки нявкання…

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *