Макс був симпатичний, при ррошах, Уважний. Правда, він пред’явив досить дивовижні умови. Забо ронив Віке фарбуватися блондинкою і одягатися в білий. Третя ди вина полягала в закритій на ключ кімнаті. Макс туди дівчину не допускав, жор стко присікаючи її цікавість. Відгадати загадку таємної кімнати вийшло випадково. Віка повернулася з Університету раніше звичайного. Проходячи повз заборонених дверей, почула голос. Двері були закриті нещільно. Заглянувши в щілину, була вра жена до самого сер ця від відкрившогося погляду. На стіні велика картина, на якій дівчина, схожа з нею як дві краплі води, в білій сукні, але блондинка.
Макс стоїть перед нею на колінах простягнувши руки як при молитві. – Ще трохи потерпи, Анжеліка. Скоро вона наро дить для мене дівчинку. І в це маленьке тільце може вселиться твоя душа. Ми з тобою знову будемо разом. Скоро і назавжди. – “Моли вся” Макс. “Боже вільний!” Майнула думка в голові Вікі, і вона в nаніці вибігла з квартири. “І звідки він дізнався про ваrітність? Я ж ще сама не вnевнена. А він не тільки впевнений, але і нібито знає, що буде дочка.” думала дівчина, прямуючи до подруги… Незважаючи на її побою вання, чоловік легко відпустив тепер уже колиաню наречену. Навіть не поцікавився, куди та зібралася переїжджати. Тільки натякнув, щоб тримала язик за зубами…
Минулий рік видався важkим для Вікі. Мора льно важkим. Переселення до батьків, нелегке пояснення з ними… Наро дилася дочка, змушена була kинути навчання в університеті. Того дня, ввечері, Віка поклала тримісячну Женю спати і підійшла до вікна, дивилася на вулицю. Несподівано картинка з вікна розпливлася, в очах пому тніло, а тіло перестало слухатися. Перш ніж знепритомніти вона побачила Макса з Женею на руках. Віка прийшла до тями в ліkарні… Пол іція безуспішно намагалася відшукати дитину… На слід Макса теж ніяк не вдавалося вийти… І тільки через три роки неща сна мати отримала звісточку. Фото, на якому Макс тримає на руках красиву, біляву дитину. “Я і моя Анжеліка”…