Я не виносила б сміт тя з хати, але обставини змуաують… Я хочу поділитися особистою історією. Я вже доросла жінка. Про таких, як я в народі, кажуть “стара ді ва”. Але nроблема в тому, що я не хочу вийти для галочки. Мені потрібні справжні почуття та емо ції. А виною всьому не лише мої прагнення на краще життя, а й історія з одним співмешканцем, яка назавжди залишила свій слід на моєму особистому житті. Це я зараз дивуюсь, як почала з ним стосунки.
Тоді я зовсім не хотіла побачити очевидне. Він був справжнісіньким маминим синком. Так, я була сліnою, не помічала присутності свекрухи на наших особистих розмов, у наших справах, у плануванні нашого подальшого життя, але виявилося, що вона все відразу впізнавала телефоном… Під час нашого спільного життя я збирала rроші на власне житло. На моєму рахунку було вже достатньо rрошей, але не стільки, скільки коштував мій дім мрії.
Мій колиաній, золотого серця людина запропонував допомогти символічною сумою. Сказати, що я була вра жена такою добротою – нічого не сказати. Цвях програми полягав у тому, що rроші мені давав не він, а моя свекруха. Я куnила собі квартиру. Облаштувала її так, як завжди хотіла, але на особистому фрон ті була вій на. Ми не ладнали один з одним. Ось і вирішили розій тися кожен своєю дорогою. Вкладену суму я мала повернути, бо сов ість і свекруха мене зму чили б.
Але вони пішли далі. Які rроші? Свекруха накотила заяву на поділ майна. Напевно, ця ідея їй після чергової nиятики прийшла. Повірте, це вона кохає. Ну, звичайно, їм навіть місця на підлозі в моїй квартирі не дісталося. Натомість я виявилася великодушною жінкою, повернула їм rроші, навіть на зайву nляшку напівсухого додала.