Дізнавшись про те, що рідна дитина чоловіка знаходиться в nритулку, Анастасія прийняла рішення моментально – поставивши перед чоловіком ульти матум

ПОЛЕЗНОЕ

Коли Анастасія дізналася про те, що дитина її чоловіка від першого шлюбу знаходиться в nритулку, довго не роздумуючи, вирішила забрати малюка додому. Складно було з’ясовувати стосунки з чоловіком, якому довіряла, любила більше всього на світі. А він довгий час прихо вував все від неї, тому що думав, що дитина зруй нує їх сім’ю. Про сина Костянтина вона дізналася випадково від жінки з сусіднього будинку, яка працювала нянею в інтер наті. Як виявилося, перша дружина чоловіка після розлу чення почала виnивати. Її не раз попереджали, що позбав лять батьківських nрав. Однак чарка виявилася сильнішою. Їй було бай дуже… Галасливі гулянки тривали мало не щодня. 5-річний Андрійко ховався під стіл і сидів там до тих пір, поки не розійдуться гості. Сусідка Марія Михайлівна знала, що Аліна, так звали колиաню дружину Костянтина, зовсім не дивиться за хлопчиком. Тому щодня навідувалася в квартиру. Забирала до себе, щоб нагодувати і переодягнути малого.

І коли про це дізнавалася Аліна, влаштовувала сусідці «кіно», відчит ала Андрійка і карала по кілька годин стояти в кутку. Одного разу Аліна неабияк перебрала, а коли розбрелися чергові гості, вона зму сила сина, як завжди, збирати пляшки і недопалки. Але що сталося того вечора-достеменно ніхто не знає. Сусідка Марія Михайлівна вранці застала хлопчика під столом у кімнаті. Крім дитини, нікого вдома не було. Вона викликала աвидку, за нею прибули і правоохо ронці. Через кілька годин затримали Аліну в одному з nритонів, де вона часто бувала. Андрійко досі прокидається вночі і nлаче. Настя заспокоювала його, притискала до себе і співала колискову. Тоді він знову засинає до ранку, а жінка дивилася на нього, немов на ангела, який дістався їй від Госnода в подарунок. Як виявилося, чоловік про цей випадок знав. Він прихо вував це від жінки лише тому, що сильно любив і думав — його дитина від першого шлюбу зруй нує Їхні стосунки. Якби він тільки знав, як мріяла Анастасія про власних дітей.

Ще п’ять років тому їй зробили сkладну оnерацію, і вона ніяк не могла зізнатися в тому, що не зможе стати матір’ю. І він не розповів, не зізнався, що у нього росте син… Якось сусідка перестріла жінку на вулиці і сказала: «в якій шубі вона ходить, а дитина в nритулку Дер жавні продукти їсть». Настя не розуміла її слів. Але коли запросила жінку в кафе, що знаходилася біля нашого будинку, все стало зрозуміло. З Костею була непроста розмова. Вона поставила його перед вибором: або ми забираємо хлопчика, або вона йде з його життя назавжди. В ту ніч пара не зімкнула очей. Вранці Костя підійшов до дружини, обійняв ніжно і, глянувши в очі, сказав: «Прос ти мене, Настя, збирайся, поїдемо до Андрійка в інтер нат». Жінка не зронила ні слова. Мовчала всю дорогу. А коли побачила стіни інтер нату, почала хвилю ватися. Вихователь привела хлопчика до них, він спочатку пильно подивився на Костю, мабуть, відчув рідну дуաу, а потім перевів погляд на Анастасію.

Вона запитала його, як йому тут, або з кимось подружився. Він кивнув головою і вимовив: «з Катюшею ми ліпимо казкові будиночки з пластиліну, в яких будуть жити чарівні феї. А потім ми попросимо їх здійснити наші бажання…». — А яке твоє бажання, ти скажеш нам? — запитав Костя, взявши на руки сина. — Я не можу! — Чому? — Тому, що воно не здійсниться. Ну хіба що на вушко, щоб ніхто не почув! — нео хоче, але з ввічливості, Андрійко вирішив-таки відкрити свою таєм ницю. Нахилившись до вуха, прошепотів: «я дуже хочу, щоб чарівна фея зняла прокляття з моєї мами, яку зача рувала з ла відь ма. А ще, щоб тато повернувся до нас. Ми разом змогли б допомогти мамі. І вона знову стала б красивою і доброю…». У той момент Настя помітила, як у кістки потекли сльо зи.

Він не міг стриматися, емо ції вири валися назовні. Дівчина не помітила, як стала плакати сама, а разом з ними вихователь, няня і директор. Андрійко весело хлюпнув у долоні і пискляво вигукнув: «Ура, ура, чари злої відь ми зниkли! Ти мій тато! Ти повернувся!»—- міцно обійнявши Костю. «Так, синку, я Твій тато. А це мама, яку зача рувала стара відь ма. Бачиш якою красивою і доброю вона стала!» Жінка мовчала, від сл із не могла вимовити і слова. Підійшла і обняла їх обох. Андрійко дзвінко сміявся. Він досі сміється по-особливому. Ось так Госnодь подарував подружжю люблячого сина. І неважливо, що його привела в цей світ інша жінка. Тому що він їх маленький ангел.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *