Відбувалася ця історія ще в 90-і роки, чоловік знайшов собі юну кох анку і вирішив йти до неї, його не зупинила дружина і троє дітей, молодший ще був немовлям.Варто сказати, що свою сім’ю він залишив абсолютно ні з чим, тільки луна від стін відскакувало. Виносив не соромлячись все: і техніку, і меблі. Він би й квартиру забрав, але все ж не зміг відсудити. Найстарший взагалі ганяв по квартирі на своєму велосипеді, добре, що він ще не усвідомлював усього того, що відбувалося.Дружина була горда, вона не стояла на колінах, чи не ревіла, нічого не просила. Тільки сказала чоловікові одне:- Ти прийди сюди через п’ять років, у нас все буде, можеш не сумніватися.Чоловік лише посміхнувся і далі виносив речі з їх раніше такого затишного сімейного гніздечка.
І дійсно, чоловік повернувся, постукав у двері, колишня дружина його впустила, запропонувала чай, не відмовився, тільки руки так по-зрадницькому тряслися, адже хвороба його їла, а про гроші взагалі нічого говорити – їх у нього просто не водилося.Діти заглядали на кухню і не розуміли хто це. Навіть самий старший відразу не впізнав свого біологічного батька, думав, що це просто якийсь мамин знайомий прийшов.А вдома все вже було: хороші меблі, техніка і прекрасний затишок. Адже дружина все встигала: і працювати, і вивчитися. Зараз вже має престижну посаду. Добре, що її мама живе неподалік і за дітьми наглядала, і молодша сестра також практикувалася, але зараз вже має двох своїх.
Свого гостя пригощала всім, що мала. Так розквітла його дружина, а діти учтівенькімі і розумними виросли. Але прийшов час прощатися, дружина не стала вислуховувати вибачення і красиві слова і просто замкнула двері перед своїм колишнім чоловіком.Так і залишився дурень ні з чим. І як же подібні ситуації часто трапляються: жаді бні та наха бні залишаються ні з чим. А той, у кого забрали все, знаходить стимул (в даній ситуації це були троє маленьких дітей) просто зі шкіри лізе, але домагається всього.