Андрій пообіцяв дружині, що завжди буде поруч із нею та їхніми дочками-двійнятами. Але через півроку після полоrів Тетяна оголосила, що йде від них. Андрій пішов у декрет, щоб дбати про доньок, але його мати та сестра були незадоволені тим, що він займається цим один. Рідні навіть пропонували йому віддати дівчаток у притулок чи відвезти до родичів дружини. Тож самотній батько просто перестав звертатися до них по допомогу. Через два роки Андрію вдалося поєднувати роботу та турботу про доньок. Але того дня, коли зламалася машина і він не зміг забрати доньок із дитячого садка, він зрозумів, що йому потрібна допомога.
Чоловік зателефонував сестрі та матері, але вони були недоступні. На щастя, вихователька дитячого садка, Юлія Федорівна, запропонувала доглянути дівчаток. Андрій був зворушений добротою Юлії і запросив її на вечерю, щоб віддячити. Вони поговорили по душі і зрозуміли, що обидва хочуть більше цих розмов та зустрічей. За півроку Андрій запросив Юлю до себе жити, і дівчатка почали звати її мамою. Однак родичі Андрія не були задоволені його рішенням і запропонували йому продовжити пошуки дружини з метою знайти більший видобуток.
Андрій був щасливий з Юлею, і вони разом продовжували будувати свою родину. Вони зрозуміли, що того, що в них було, було достатньо і що вони не потребували ніякого схваленні. Звичайно, підтримка рідних дуже важлива у житті, але коли їхні інтереси не збігаються з нашими, потрібно ставити свою думку у пріоритет і не намагатися всім доводити свою точку зору. Якщо серцю комфортно з людиною – це твоя людина, і далі шукати вже немає сенсу.