Ми з Андрієм були одружені майже 3 роки, але минулого року ми мали дуже важкі часи, які мало не призвели до нашого розлучення. Чесно кажучи, винні були ми обидва, тому що стали менше звертати уваги один на одного і стали всім незадоволені через перевтому та інші справи, не пов’язаних з сім’єю. До речі, Андрій був ініціатором цього. Після того, як наші батьки помирили нас, ми працювали над нашими стосунками, і з часом вони повністю покращали. Нещодавно я отримала у спадок від діда однокімнатну квартиру в центрі міста. Андрій запропонував нам продати квартиру та вкласти гроші у покупку іншої квартири.
Однак я не могла не думати про те, що сталося у минулому. Я не знала, чи можу я довіряти Андрію після того, як він уже спробував зі мною розлучитися. Я переживала, що чоловік може знову подати на розлучення та забрати собі частину майна, до якого не має жодного стосунку. Батьки запропонували Андрію вкласти половину своїх грошей у загальну квартиру, щоб уникнути непорозумінь у майбутньому, але Андрій вважав, що я поводжуся егоїстично та несправедливо щодо нього. Свекруха навіть казала мені, що квартира, що дісталася мені у спадок, для мене дорожча, ніж мій чоловік та наші майбутні діти.
Але я вважала, що квартира була залишена мені особисто моїм дідусем, і я мала повне право розпоряджатися нею на власний розсуд. У результаті я вирішила зберегти квартиру та не продавати її. Андрій був розчарований, але зрештою зрозумів моє рішення. Наші стосунки від цього ніяк не постраждали, навпаки, лише покращилися, і ми працювали разом, щоб подолати наші минулі та майбутні проблеми. Від мене вам порада, запам’ятайте: у сварці не ви з партнером один проти одного, а ви вдвох проти проблеми.