Діана переїхала з батьківського дому до нового котеджу, коли вступила на третій курс університету. Її батько був дуже люблячим, і для Діани він був ідеальним чоловіком. Хоча вона була гарною, вона мало спілкувалася з хлопчиками, і вони також не звертали на неї особливої уваги. Діана старанно навчалася і проводила вечори вдома зі своєю родиною. Вона була замкненою людиною, і вона не мала друзів. Якось молода пара, Вадим та Олена, оселилися в сусідньому будинку. Вони не мали дітей. Діана зацікавилася Вадимом. Вона спостерігала за ним із вікна своєї спальні, і після того, як її батьки запросили їх на вечерю, вона закохалася в нього. Вона щосили намагалася зосередитися на навчанні, оскільки Вадим завжди був у неї на думці.
Влітку вони частіше зустрічалися, і одного разу Вадим попросив її сім’ю поїхати з ним на рибалку. Під час їхніх випадкових зустрічей він підходив до неї, питав про її справи і плескав її по волоссю. Одного разу він назвав її “Діаночка”, і вона притиснула його руку до своєї щоки, але потім зрозуміла, що це кохання нікуди не веде. Діана закінчила навчання, і її сусідські візити зійшли нанівець. Вона познайомилася з Павлом, художником, на виставці, і після шести місяців знайомства він зробив їй пропозицію. Хоча вона дала свою згоду, але це було тому, що хотіла забути Вадима, а не тому, що вона любила Павла.
Вона часто nлакала ночами, переживаючи, що виходить заміж без кохання. За тиждень до весілля Діана випадково зустріла Вадима у місті. Він зізнався їй у своїх почуттях і благав її не покидати його. Після цієї зустрічі вона мало не скасувала весілля, але зрештою вирішила пройти через все це. У день весілля Діана відмовилася запрошувати своїх сусідів і покликала лише близьких друзів та родину. Павло був чарівним чоловіком, який чудово доглядав за нею, і Діана щосили намагалася відповісти взаємністю на його почуття. Однак Вадим, як і раніше, переслідував її в снах ночами, і іноді їй хотілося розі рвати стосунки з Павлом. Так і прожила вона все своє життя, сподіваючись, що колись зможе забути Вадима.