Ірина стояла на автобусній зупинці, тремтячи від холоду. Автобуса не було видно, і очікування починало здаватися нескінченним. Раптом до тротуару під’їхала дорога машина і посигналила. Люди на автобусній зупинці переглянулися, і з якоїсь причини дивилися на Ірину. Вона підійшла до машини, і коли вікно опустилося, Ірина з подивом побачила всередині свого колегу Степана з роботи. -Сідай швидше, а то зовсім замерзнеш. Автобус далеко, – сказав Степан із усмішкою. Не роздумуючи, Ірина сіла на пасажирське сидіння . У салоні було тепло, і не було того виючого вітру. – Дякую, – сказала вона, влаштовуючись зручніше. – Нема за що. Я їжджу цією дорогою щодня, але тебе ніколи раніше не бачив, – зауважив Степан. – А я виходжу раніше, просто я сьогодні трохи спізнилася, – відповіла Ірина.
Степан помітив спокійну і привабливу поведінку Ірини на роботі, тому побачивши її на автобусній зупинці, він був радий можливості провести з нею деякий час. Він згадав, як Надя, його дружина, раніше була такою ж скромною і тихою, але після їхнього весілля вона стала при мхливою та роздратованою. Якось, коли Степан йшов додому після роботи пізно ввечері, він побачив, як його дружина виходить з машини, сміється і махає водієві. Для нього було гірким усвідомлення того, що його дружина була з ним тільки через його гроші – і він вирішив піти від неї. – Я не віддам квартиру, не сподівайся, – говорила Надя, коли Степан виходив із їхньої квартири. – Я виплачував іпотеку усі ці роки. Мені теж треба десь жити.
На су довому засіданні Степан слухав, як його дружина зви нувачувала його в тому, що він не приносить у сім’ю достатньо грошей, але суддя навіть дорікнув їй за дорогий одяг. Незважаючи на важку розлуkу, Степан продовжував любити свою доньку Світлану і часто приводив її у свою маленьку квартирку на околиці міста. Коли він побачив Ірину на автобусній зупинці, його потягло до неї, і він почав відвозити її на роботу, чекати наприкінці дня і навіть водити у кіно. – Нормальний мужик. Дивись, якась панночка виведе його з-під твого носа – піддражнила її подруга Ірини. Згодом дружба Степана та Ірини поглибилася, і їм подобалося проводити час разом. Вони вечеряли, дивилися фільми та балакали про своє життя. Степан був щасливий, що знайшов когось, хто цінував його таким, яким він є, а не “любив” його через гроші.