Про траrедію Вікторії знали усі. Її донька буквально випарувалася в один день, ніхто і приблизно не міг припустити, де вона може бути. — Мені шкода це чути, тобі, мабуть, було неймовірно важко, — співчутливо сказала Олеся, сусідка Віки. – Це був найгірший час у моєму житті, – відповіла жінка тремтячим від хвилювання голосом, – я шукала її скрізь, але її слідів немає і немає. Я навіть зверталася до nоліції, але вони теж нічого не знайшли. Олеся зробила паузу на мить, перш ніж говорити, а потім наважилася спитати: – Ти колись думала про те, щоб піти до ворожки? – До ворожки? — скептично спитала Вікторія. – Так, Іва Деркач. Вона відома тим, що знаходить зниклих безвісти, – пояснила Олеся, – можливо, варто спробувати.
Віка вагалася, але зрештою вирішила, що їй нема чого втрачати. Вона пішла до ворожки і була здивована, коли Іва назвала село, де мешкала її зникла дочка. Очі Вікторії сповнилися сльо зами. Вона одразу ж помчала туди, показала фотографію доньки місцевим, і вони впізнали її. Вони допомогли Віці знайти дочку! З’ясувалося, що сусід викрав дівчину і змусив одружитися з ним. Жінка була спустошена, але зазнала полегшення від того, що через стільки років знайшла свою дочку.
Коли вона побачила дівчину, вона була вражена, побачивши, як сильно вона змінилася. – У неї вже двоє дітей, і вона одружена з чоловіком старшим за неї на 25 років, – розповідала Віка Олесі, хитаючи головою, знаєш, головне, я побачила, що вона не щаслива. Вона nсихічно травм ована своїм досвідом. Незабаром Вікторія забрала дочку та онуків додому, сподіваючись допомогти дочці оговтатися. Але навіть через багато часу, її дочка все ще сумувала за втраченим життям, дивлячись у вікно і мріючи повернути свої найкращі роки.