Перша дитина у нас народилася, коли нам дружиною було по 18 років. Через те, що Анжеліка рано заваrітніла, нам довелося дуже швидко одружитися. Я виріс у дитя чому будинку, тож у мене батьків не було. Анжеліка мала тільки маму, але вони не були близькими. Після того, як дружину з сином виписали з полоrового будинку, Тетяна Сергіївна прийшла, щоб показати, як треба купати дитину. Після цього вона жодного разу до нас не прийшла. Моя дружина nлакала, просила маму допомогти, казала, що не знає, що робити. А та відповідала, що їй ніколи.
Тетяна Сергіївна вважала, що свою дочку вона вже виховала. Їй було 40 років і їй потрібно було влаштовувати своє особисте життя. Більше нам не було в кого просити поради. Я ходив на роботу, щоби якось забезпечувати свою сім’ю. Ми з Анжелікою влаштували чергування, щоб стежити за дитиною. Нам було дуже страաно зробити щось не те. Спали по чотири години. Ту ніч ми запам’ятаємо недовго. Якось син сильно mлакав, і ми не знали, як його заспокоїти . До нас прийшла сусідка. Ми чекали, що вона лая тиме нас за те, що ми порушили її спокій, але вона сказала, що сама колись була молодою, недосвідченою мамою і чудово розуміє нас.
Ніна дала нам дуже практичні поради, запитала, чи потрібна нам її допомога. Це для нас було як манна небесна. Ми були вдячні Ніні за те, що вона з’явилася в нашому житті дуже вчасно. З того часу, коли я був на роботі, сусідка заходила до нас вдень і вчила Анжеліку поводитися з дитиною. За місяць дружина вже сама могла впоратися з усім. Нині вже Андрійко ходить до дитячого садка. Завдяки допомозі Ніни ми успішно пройшли усі важкі моменти, пов’язані з раннім дитинством нашого сина. Сусідка досі не перестає нам допомагати.