Коли я навчався в університеті перші два роки, то мешкав у гуртожитку. З третього курсу я почав працювати, добре заробляти і вирішив, що настав час винайняти квартиру. Я знайшов ідеальний варіант, невелику однушку за потрібну суму прямо біля моєї роботи. Я заселився, мене все влаштовувало. І якось до мене прийшла моя сусідка бабуся. Вона вирішила подивитися на нового мешканця. Першого ж дня вона мене попросила купити їй ліkи. Тільки вона потяглася за своїми грошима, я її зупинив, все одно невелика сума, вирішив добро зробити. Купив за свій рахунок, тільки ось я не думав, що це буде помилкою.
Після цього сусідка постійно просила мене щось купувати, то хліб, то продукти дорожчі. До того ж, гроші мені не дає. Я не зрозумів, з чого раптом я маю за свій рахунок її забезпечувати, ще й сміття за неї викидати. Дійшло до того, що вона принесла мені свої рахунки за комунальні послуги і я мав сплатити . Я їй ввічливо відмовив, у мене є свої витрати. Тоді старенька розлю тилася. Вона почала намовляти на мене нашим сусідам, усі на мене дивилися косо. А потім і зовсім зви нуватила мене в тому, що це я під’їзд забруднюю і лампочки викручую.
Якось я сидів на відеоконференції за ноутбуком вдома і до мене постукали. Це виявилася nоліція разом із старенькою. Вона мене зви нуватила в тому, що я розпиваю тут спиртні напої зі своїм другом і створюю галас. До чого всі повірили їй, а не мені. Мене почали допитувати. Добре, що я зберіг відеозапис того, що я півдня сидів біля комп’ютера. Полі цейські вибачилися, а бабуся заплатила штраф за хибний виклик.