Моя молодша дочка Тетяна справжня мати Тереза для всіх навколо. І це коло не обмежується лише сім’єю та сусідами. Вона вбирає себе всіх, хто потребує допомоги. Ще п’ятирічною дівчинкою вона приносила до будинку всіх безпритульних цуценят та кошенят. Причому не просто приносила, а й сама їх доглядала. Зараз у нас у дворі три собаки та два коти… Рік тому вона їздила до бабусі до сусіднього села. Ввернулася з відром полуниці. – Звідки? – Запитую. – Купила, – відповідає вона. – Навіщо? А в нас своя є! – Їхала до нашої бабусі, сидить чужа бабуся, продає полуницю. Повертаюся, вона сидить. Під палючим сонцем. Ось я і купила, все, що в неї було, щоб та змогла піти додому…
Позавчора Танюша попросилася переночувати в Ніни. – Що за Ніна? – Запитую. – Моя знайома. Має двох дітей: трьох і півтора року. Їм з чоловіком необхідно виїхати в місто, з ночівлею, і їй нема з ким залишити діточок. Вовтузитися з малюками моя дочка привчена. Вона і підгузки може міняти, і поїсти приготує, і з ложечки нагодує, і спатиме покладе. Натренувалася на братику. Але це ж таки чужі діти. І у чужому будинку. – Ні. Жодних ночівель у чужому будинку. Привези їх краще до нас. Так мені буде спокійніше.
– Раніше наша дочка тягала звірят, тепер переключилася на діточок! – засміявся чоловік. Усі турботи про дітлахів взяла на себе Танюша. Діти були спокійні. Таня їх і нагодувала, і погуляла з ними, і помила та спати поклала. Діти тихо проспали всю ніч. Вранці вона їм сама кашку зварила і дбала аж до приїзду їхніх батьків. Ті приїхали годині до п’ятої і заплатили Тані за працю. Як няньки… Я навіть не уявляю, кого вона приведе до будинку наступного разу?