Таких людей, як моя свекруха, я ніколи не зустрічала. Коли ми познайомилися, я навіть відчула себе старою та недоглянутою на її тлі. Батько мого чоловіка пішов із сім’ї, коли чоловікові було лише 6. Тоді його мама навіть не спробувала зберегти сім’ю, просто відпустила чоловіка. Можливо, ця образа та ущемлене почуття власної гідності і змусили свекруху настільки серйозно зайнятися собою. Я зараз спробую вам описати, яка вона, а ви тільки уявіть і потім складыть її образ зі звичним чином середньостатистичної свекрухи.
Волосся – платиновий блонд, червоні довгі нігті, червона помада завжди і скрізь, вії завжди підфарбовані, без маленьких стрілок на очах вона з кімнати не виходить. Щодня у свекрухи розписано щогодини. Вранці вона йде на роботу, повертається до 6, переодягається, відвідує спортивний зал, повертається додому та починає свої уроки: вивчає французьку та італійську. У ті дні тижня, коли вона не ходить до зали, відвідує різні майстер-класи та семінари. І ось після весілля ми почали жити з нею. Удома я її практично не бачила.
Вона навіть їла завжди на вулиці, а вдома лише перекушувала сендвічами з тунцем та авокадо. Коли я наро дила дитину, свекруха якось розчаровано сказала, що ми могли б пожити для себе. Вона мені ніколи з онуком не допомагала, не сиділа з ним… все бігає своїми заняттями, а на нас у неї часу немає. Ось моя мама з радістю б з онуком посиділа, та вона далеко живе і їй незручно їхати до нас на день, щоби з онуком пограти. Загалом, я вже не знаю… як можна бути настільки самозакоханою – мені не зрозуміти.