Я заміжня вже 5 років, і якось із самого початку мої стосунки зі свекрухою почалися не дуже добре. Я намагалася все перекладати на жарт, щоб не створювати конфліктних ситуацій. Але зараз мій терпець просто урвався, я більше не збираюся це терпіти. Все почалося з того, як ми з чоловіком переїхали на орендовану квартиру. Там було не прибрано, від попередніх господарів залишився бардаk, до того ж уся квартира була заставлена нашими речами та коробками. Саме першого дня свекруха вирішила приїхати. Коли вона побачила нашу квартиру, то просто жа хнулася, назвала мене поrаною господаркою, сказала, що їй шкода, що її син вибрав мене.
З тих свекруха вирішила, що її священний обов’язок приходити до нас додому, ритися в шафах і перевіряти те, як я все прибрала. Вона без сорому навіть може відкрити скриньку з моєю нижньою білизною. Ще вона заявила, що я маю її кликати в ті дні, коли я проводжу прибирання, їй дуже цікаво подивитися, як я підмітаю підлогу. Ситуація посилилася з народженням доньки. Я думала, що свекруха мені допомагатиме, але я була кращої думки про неї, ніж є насправді. Вона вимагає, щоб я встигала і супи варити, і прибирати будинок, і за дитиною новонародженою дивитися.
Я її попросила кілька разів доглянути за донькою, поки я в душу схожу, а вона відмовила. Посилаючись на те, що вона в мене вдома гостя, отже, не повинна працювати. Якось вона прийшла і демонстративно показала мені пил на шафі. Мене це так вивело з себе, адже я добу не спала через дитину, не встигаю нормально поїсти, а ще вона тут зі своїми претензіями. Я просто виставила її за двері. Просто виштовхала, накричала, що більше не хочу її тут бачити. Чоловік почав захищати свою матір, а я і йому показала на двері. Нема сил більше їх терпіти. Хай подумає в неї вдома, доки не додумається, що не правий.