Моєї мами не ста ло, коли мені було всього 8 років. Через якийсь час батько зійшовся з тіткою Любою. Вони не реєстрували свої стосунки, але жили як звичайна сім’я. Люба спочатку мені дуже подобалася. Вона робила все можливе, щоб стати моєю мамою. Але всього за кілька місяців вона різко змінилася. Коли жінка зрозуміла, що тепер вона може влаштуватися в цій квартирі, почала показувати свій характер. Після кожної нашої сварkи батько більше вірив її словами, ніж моїм. Одного разу тітка Люба вирішила, що мене потрібно відправити до бабусі в село: мовляв, її дочка теж жила з її мамою і їм не заважала.
Батько послухався її: мені довелося міняти школу, коло спілкування – взагалі все. Після закінчення я вирішила вступати до інституту в своєму рідному місті. Батько кликав мене до себе, але я відмовила, і оселилася в гуртожитку. Незабаром я вийшла заміж, у нас народився син. Тато дуже хотів спілкуватися з онуком, тому часто до нас заходив. З плином часу я його пробачила, але спілкуватися з Любою не планувала. Одного разу мій тато серйозно захво рів. Тітка Люба зібрала свої речі і поїхала до доньки. Мовляв, у неї внучка народилася, і там потрібна її допомога.
Я доглядала за батьком до останнього дня його життя. Коли його не ста ло, Люба почала зви нувачувати у всьому мене, типу я погано за ним доглядала. Похорон і поминки ми з чоловіком організували повністю на свої гроші. Люба ні копійки нам не дала. Прийшов час оформляти документи на квартиру. Половина квартири так і так була моєю, а батьківську частку я оформила на себе. Ось тільки миритися з таким станом речей Люба не збиралася: вона вважала, що теж має право на цю квартиру. Але я сунула їй в обличчя документи, потім викинула її з квартири і сказала, що якщо ще раз побачу її тут – викличу nоліцію.