Останнім часом ми з чоловіком постійно лаялися. Основною темою були гроші, я порахувала та виявила, що на свої посиденьки він витрачає надто багато коштів. А у нас є маленький син, якого треба одягати, розвивати. Тому я висловила невдоволення з цього приводу, так, може, й у досить грубій формі. Микола не хотів нічого змінювати, тож почав кричати у відповідь, що мені варто скоротити витрати на свої жіночі процедури. Слово за словом – і спалахнув справжній конфлікт. І все на цьому не закінчилося, у нашому житті з’явилися щоденні суперечки та взаємні образи.
І ситуація тільки розпалювалася. Якось я готувала на кухні, а наш син сидів біля столу і малював. -Мамо, а правда, що діти з’являються від великого кохання? – спитав якось Паша. Я кивнула, продовжуючи нарізати салат. Його личко похмурніло. -Це означає, що у мене ніколи не буде братика чи сестрички? -Чому? – Здивувалася я. -Ви ж з татом один одного не любите і тільки кричите один на одного. У цей момент мені стало по-справжньому соромно. -Милий, ми з татом любимо один одного, просто зараз складний період.
Ми більше не будемо так. Я навіть і не помічала, що ми у присутності дитини сперечаємось. Відразу прийшло усвідомлення, що ми не маємо права своїми сварками травмувати дитину, треба просто сісти та поговорити. Коли Микола повернувся додому, я приготувала його улюблений салат. Він здивовано подивився на мене. Я йому розповіла за вечерею про розмову із сином. -Давай більше не допускати цієї помилки? Він кивнув головою. -Вирішуватимемо розбіжності спокійно.