Ліля ніяк не могла зрозуміти своїх подруг, коли ті розповідали про те, як потрібно полюбити себе. Адже Ліля все життя любила тільки свого чоловіка, все робила заради сім’ї. Коли Коля її вперше побачив, намагався виконувати будь-які бажання, говорив красиві слова, було багато подарунків і обіцянок. Після весілля, як це зазвичай буває, ця ілюзія випарувалася. Ліля з віком розуміла, що вона все робить не тому, що любить чоловіка, а тому що так склалося. Коля став грубим, любов давно пройшла. Діти-єдине, що пов’язувало Лілю і Колю.
Коля прекрасно знав, що Ліля вже багато років мріє потрапити на море, вона просила про це чоловіка кожен свій день народження. Але Коля відповідав, що це марна трата грошей. Краще сходити на озеро на дачі, теж саме вийде. Тому з віком Ліля взагалі перестала озвучувати свої бажання. Але в глибині душі чекала того самого моменту. Коли діти виросли і роз’їхалися, то життя з Колею стало просто нестерпним. У підсумку на свій черговий день народження Ліля зібралася на море, але одна. Коля до останнього сміявся над дружиною, що вона на старість років кудись зібралася.
І ось нарешті Ліля вдихала чисте морське повітря, погода була похмурою, але це був найкращий момент за останні десятиліття. На березі Ліля познайомилася з цікавим чоловіком. Вони обидва розуміли, що оковані узами шлюбу, зради не сталося. Вони просто розмовляли днями і ночами біля моря, насолоджувалися моментом. Найсумніше було-кінець їхньої поїздки. Вони навіть не обмінялися номерами, тому що розуміли, що зраджувати своїм половинам не будуть. Так і розлучилися. Назад додому Ліля приїхала зовсім іншою. Навіть Коля її не впізнав, але вона стала для нього чужою, вона більше не була тією дружиною-прислугою. Щось в ній різко змінилося…