Поки я сама працювала, ми з чоловіком жили добре. Купували завжди все свіже та смачне. Звичайно, ціни зараз у магазині високі, але могли купити мало фруктів, але якисни та проте вітаміни. Коли я наро дила доньку, все змінилося. Я ж перестала працювати, почала сидіти вдома з дитиною. Уся відповідальність за харчування лягла на плечі чоловіка. Спочатку я не помічала, які саме продукти він купує. Тому що я весь час проводила з донькою, була втомленою та розсіяною. Потім, коли дитина стала їсти наші продукти також, я насторожилася.
То чоловік купив якусь пам’яту коробку кефіру, то консерви без етикетки. У нього часто зводило живіт, він пачками ковтав вугільні пігулки. Потім я помітила, що навіть куплені цукерки якісь дивні. Вони були вкриті білим нальотом, отже цукерки вже давно зіпсувалися або їх неправильно зберігали. Чоловік розводив руками і відповів: -А яка різниця, як цукерки зберігати? Ось у деяких навіть і цього немає, нічого, живуть якось. -Ти нас із жебраками не порівнюй. Чи є різниця, як м’ясо зберігати в холодильнику чи на сонці? Також і з цукерками.
А одного разу донька буквально за добу вкрилася червоними плямами і почала сильно свербіти. Я так зляkалася, повела до ліkаря. Мені сказали, що це алерrія на продукт. Увечері я чоловікові влаштувала справжній сkандал. Мене вже набри дла ця ситуація, він отримує нормальну зарплату, але ми змушені через його економію купувати тухлі продукти, зіпсовані й з минулим терміном придатності. Я нормальної їжі вже давно не їла. У результаті вирішила переїхати до мами та вийти на роботу, щоб нормально годувати свою дитину. А він нехай і далі давиться своєю прострочкою.