У нашому маленькому селі всі один одному друзі, але все одно, іноді знаходяться люди, які знаходять 100500 причин недолюблювати ту чи іншу людину. Карина Кирилівна вже понад двадцять років жила по сусідству з сім’єю Маші, звичайної сільської жінки, яка в колі друзів і рідних була відома, як людина надзвичайної доброти, здатна допомогти у скрутну хвилину навіть своєму ворогові, і вибачити найменший вчинок. Така вона була з дитинства, її батьки заклали цю доброту в її виховання з ранніх років її життя, і вже в похилому віці у неї ця риса характеру стала лише більш вираженою.
Вона була дуже близька зі своєю сусідкою Кариною, яку частенько запрошувала на чай, іноді вони разом виходили погуляти, Маша часто допомагала Карині по господарству. Ось тільки була одна проблема, яку Маша не могла вирішити. А саме – невістка Карини, молода дівчина, яка звикла до розкоші та багатства, і Карину вона терпіти не могла, через характер Карини, яка звикла до звичайного життя та не любила шик та блиск. Для неї це пилюка в очі. Одного дня Карина поспіхом прийшла додому до Маші.
Незважаючи на пізню годину, Маша відчинила двері, і Карина дала їй коробку, в якій були гроші та архівні фотографії родини Карини. Навіщо Маші все це – Карина не сказала, просто поспіхом віддала коробку і повернулася до себе додому. Опівдні наступного дня Карина знову прийшла до Маші, але цього разу надовго і була дуже сумною. Справа в тому, що її невістка вигнала її з її ж будинку, а вона це передбачала ще минулої ночі, ось і “врятувала”, що встигла. З того дня старенькі жили разом, і Маша була рада, що з її підтримкою Карина трохи відійшла від думок про невістку і хоч трохи заспокоїлася.