До 7 років я була звичайною дитиною, але поява молодшої сестри змінила все. Мама доручила мені доглядати Інну – годувати її, розважати, допомагати їй у навчанні і в житті в цілому. Мої власні прагнення мама щоразу відкидала, нагадуючи про потреби Інни, наприклад, про те, що їй потрібна сорочка для виступу – а мої власні бажання применшувала… Зрештою, я вийшла заміж і ми з чоловіком змогли заробляти достатньо, щоб незабаром купити власну квартиру. Ми були в захваті і запросили всіх наших родичів, щоб відсвяткувати цю подію.
Однак навіть того вечора мої досягнення затьмарювалися тим, що мама хвалила внесок Інни в нашу велику родину, наприклад, народження дітей. Згодом сім’я Інни стала важко жити у двокімнатній квартирі моєї матері, але мама наполягала на тому, щоб тримати їх поряд, стверджуючи, що вона допомагає, особливо, з онуками. Тим часом коли у мене народився син Олексій, уваги мами було мінімум. Ситуація загострилася, коли Інна прямо попросила мою маму з’їхати, щоб вони могли краще справлятися з фінансами.
Зневірившись, мама звернулася до мене за допомогою. Я переконала чоловіка найняти чоловіка Інни до себе на роботу, незважаючи на його явне небажання. У результаті це призвело до подальших ускладнень, оскільки Інна скаржилася всім на зарплату, яку отримував її чоловік, звинувачуючи нас у експлуатації. Конфлікт досяг піку, коли моя мати прямо звинуватила мене в тому, що я недостатньо підтримую Інну. Мій чоловік був засмучений найбільше, відчуваючи, що я поставила його у скрутне становище. Опинившись у центрі сімейної напруженості, я почуваюся пригніченою і не знаю: як виправити натягнуті стосунки та повернути мир до нашої родини?