Ми вибрали для дочки ім’я Уляна, яке добре поєднувалося з її прізвищем та по-батькові. Моя свекруха, Ірина Сергіївна, відкрито не заперечувала, але її мовчання говорило багато про що. Через тиждень нам зателефонувала її подруга-астролог і наполягла на тому, щоб ми змінили ім’я дочки. Було зрозуміло, що за цим стоїть моя свекруха. Нікому з нас не подобалося запропоноване нею ім’я, воно здавалося застарілим.
Ми залишилися при своїй думці. Після народження доньки Ірина Сергіївна називає її лише «дівчинкою», не називаючи імені. Свекруха використовує обране нею ім’я на власний розсуд, стверджуючи, що воно захищає від «поганого ока». При цьому вона не заперечувала проти імені, обраного моєю невісткою для свого сина, проблеми були виключно з нами.
Тепер її онук – фаворит, а наша дочка – просто “дівчина з подвійним ім’ям”.
Прикро бачити різницю, яку робить бабуся до своїх онуків, але ми до неї звикли. Ми залишаємось при своїй думці, розуміючи, що ім’я – рішення батьків, яке не повинно бути продиктоване ніким, навіть найближчими родичами.