Минуло двадцять років з того часу, як Аліна поїхала за кордон. Вона поїхала, щоб отримати можливість придбати будинок, бо будинки на селі були дорогими. Вона поїхала з Сергієм, своїм чоловіком, коли вони тільки одружилися, і він ще вчився. Допомогти їм не було кому, ось вона й зважилася на такий крок.
Аліна заробляла гроші на будинок, потім на ремонт, новий хлів, новий дах, літню кухню. Витрати ніколи не закінчувалися, адже чим більше вони мали грошей, тим більше вони витрачали.Аліна не знала, як її дочка закінчила школу чи вступила до коледжу. Вона почала заробляти гроші на квартиру для доньки. Тільки тоді вона зрозуміла, що чоловік покинув її! Вона намагалася зв’язатися з ним, але що могла сказати, адже сама нічого не розуміла?
Тоді вона сказала дочці, Тетяні, що не хоче більше нікуди їхати, але дочка благала її хоча б відсвяткувати весілля, адже її хлопець зробив їй пропозицію.
Аліна знову повернулася заробляти гроші, цього разу на потреби доньки. На весілля, на квартиру у столиці. Брати кредит вона не хотіла, бо вже не була впевнена у своєму здоров’ї. Тому вона накопичила багато грошей.Аліна приїхала додому, аби вперше побачити онука. На пологи вона невстигла, тільки за місяць змогла вирватися додому. Вона привезла подарунки для всіх, особливо для маленької внучки.У будинку Аліни зупинилася і сваха. Вона приїхала допомогти невістці задовго до пологів, тож «гостювала» вже півроку. Спочатку Аліна була рада допомозі, але незабаром відчула себе чужою у своїй сім’ї.
Аліна пішла на кухню готувати, а сваха стежила за кожним її рухом. То вона брала не ту сковороду, то неправильно вмикала духовку, то використовувала не ту тарілку.
«Якщо не знаєш, то хоч спитай», – усміхалася сваха і все повторювала за Аліною.
Вони з Тетяною почали все частіше питати Аліну, коли вона збирається купувати квитки до Італії.
«Черги на кордоні зараз довгі. Дорога неясна. Тож виїжджайте на тиждень раніше», – говорили вони.Того дня Аліна втратила терпіння, коли сваха мало не викинула її макарони з зеленим горошком у відро для сміття.«Якщо ти не знаєш, як поводитися, то мої двері відкриваються назовні», – сказала Аліна, навіть не дивлячись на сваху.
Тетяна несподівано стала на бік свекрухи.«Мамо, досить. Ти прийшла і підеш, а моя свекруха – моя гостя, і я її нікуди не відпущу!»
Так Аліна провела останній тиждень у повному мовчанні. Сваха уникала її, а дочка не розмовляла з нею, скривджена її ставленням до свекрухи.
Аліна знову збирається до Італії та не може зрозуміти, навіщо. Їй треба заробити грошей на квартиру для доньки, але хіба Тетяна ще її дочка? Чи залишилася у Аліни надія на неї після всього, що вона побачила?