Моя 88-річна бабуся, незважаючи на свій вік, живе одна та дуже енергійна. Вона справляється з повсякденними справами, сплачує рахунки і навіть іноді відвідує наш заміський будинок.Вся наша сім’я завжди ставилася до неї з великою повагою: вона не тільки виростила нас з братом, але й дбала про мою дочку, поки та не пішла до дитячого садка.
Ми підтримуємо з нею близькі стосунки, дзвонимо їй кілька разів на день і відвідуємо раз на два дні. Ми допомагаємо їй у різних справах – від ремонту квартири до утримання заміського будинку. Вона дотепна і добре поінформована – це риса, що дісталася їй від роботи в агрофірмі, а потім – начальником відділу кадрів у будівельній фірмі.
Однак останніми роками вона почала надмірно економити. Незважаючи на пристойну пенсію та значні заощадження, які зазвичай відкладають люди похилого віку, наприклад, на похорон, вона не наважується витрачати їх на себе. Вона запросто могла б покращити свої житлові умови, оновивши квартиру або купивши нові меблі, але воліє цього не робити.
Ми допомагаємо їй фінансово, скільки можемо, але вже подумували про те, щоб брати частину її пенсії, щоб використовувати її на її потреби – наприклад, на купівлю одягу або товарів для її будинку.
Моя мама займається зняттям її пенсії і вважає, що неправильно перенаправляти кошти без її згоди, навіть якщо це робиться для її блага. Сама бабуся наполягає на тому, що їй більше нічого не потрібне.
Чи варто нам втручатися у фінансову ситуацію задля її комфорту?