Нещодавно моя сусідка згадала своє бажання переписати будинок на своїх дітей зараз, поки вона ще дієздатна, побоюючись, що майно може дістатись не тій людині – а все через дитину чоловіка від попереднього шлюбу.Я порадила їй не робити цього, висловивши занепокоєння щодо її власного благополуччя, але вона була зосереджена на майбутньому своїх дітей.
Все це нагадало мені схожу історію з мого сільського дитинства. Багато років тому бабуся Оксана – моя улюблена сусідка, відома своєю добротою та смачною випічкою, потрапила у складну ситуацію. Обидві її дочки лише зрідка навідувалися у гості з сусіднього району.
Якось моя мама прийшла додому помітно засмучена, бо бабуся Оксана вирішила продати свій будинок. Вмовили її на це, звичайно, доньки. Вони планували розділити виручені гроші, оскільки одній з них терміново була потрібна велика сума.
Будинок продався швидко, і, на щастя, наші нові сусіди виявились чудовими людьми. Проте історія бабусі Оксани набула сумного оберту. Доньки погодилися поперемінно доглядати її щомісяця, внаслідок чого бабуся стала переїжджати від однієї дочки до іншої, і ця ситуація здалася до болю смішною, а для самої бабусі стала справжньою трагедією.
Бачити її знову, постарілу і сумну, яка ледве впізнала мене, коли вона з тугою дивилася на свій колишній будинок, було несамовито.Я ніяк не могла зрозуміти: як її рідні могли так вчинити з нею?