Через шість місяців після того, як я пішла з роботи через перевтому та токсичне середовище, зараз я збираюся повернутися туди.Мій попередній досвід був затьмарений перевантаженнями, зневажливим начальством і принизливим ставленням з боку колег, що виливалися в абсурдні звинувачення та особисті нападки, і мої компетентність і характер, що ставилися під сумнів.Незважаючи на мою кваліфікацію та професійну поведінку, мене часто сприймали як слабку чи боязку, що й призводило до поганого поводження та нерозуміння.
На моє рішення повернутися вплинула зміна керівництва та обіцянки скоротити коло обов’язків у зв’язку з розширенням команди.Моя відсутність, очевидно, нарешті наголосила на моїй цінності, оскільки моя посада залишилася вакантною, що й дало мені надію на покращення стосунків з колегами.Раніше ворожа атмосфера занурювала мене в ізоляцію: я сумнівалася у своїй соціальній адаптації та уникала навіть дружнього спілкування.
Тепер, посвіжіла і водночас з побоюванням, я розмірковую над тим: як налагодити стосунки на робочому місці ? Моя постійна доброзичливість, що наштовхується на ворожість, змушує мене задуматися про те: як правильно завоювати повагу і створити позитивну робочу атмосферу, особливо, враховуючи те, що, незважаючи на мій вік і стаж роботи, мене сприймають як недосвідченого молодого спеціаліста.
Зараз, коли я знову входжу в цю знайому, але складну обстановку, я вдаю, як мені утвердитися і покращити своє становище серед колег? Чи є баланс між професіоналізмом та особистою гідністю?