Оскільки я жила в місті зі своєю сім’єю та працювала, мені було важко відвідувати маму. Але коли вона згадала про відновлення відносин зі старим знайомим, Богданом, я засумнівалася, але вирішила, що у свої 57 років вона заслуговує на спілкування.
Через свою неприязнь до Богдана я порадила матері не виходити за нього заміж, турбуючись про можливі проблеми зі спадщиною. Однак вона не прислухалася до моїх застережень і все одно побралася з ним.
Під час поодиноких візитів додому я спостерігала разючі зміни. Моя мати, яка колись старанно стежила за чистотою, дозволяла дому приходити в безлад, багато в чому завдяки неохайним звичкам Богдана.Я була вражена, виявивши, що диван-ліжко, на якому Богдан постійно валявся, був завалений сміттям та крихтами. Ситуація посилилася, коли Богдан, відверто грубий і вимогливий, зажадав від моєї мами прислужувати йому, поки він валявся перед телевізором – не звертаючи уваги ні на мене, ні на мамині зусилля.
Спостерігаючи за цією динамікою, я усвідомила ступінь маминого раболіпства, оскільки вона виправдовувала його поведінку і поспішала задовольнити його забаганки.Вражена трансформацією і тим, що вона погоджувалася на таке звернення, я була змушена виїхати раніше, забронювавши найближчий рейс додому.Цей досвід змусив мене відмовитись від подальших візитів. Тепер я віддаю перевагу спілкуванню на відстані і сумніваюся: чи зможе моя мати коли-небудь змінити нездорову модель поведінки, яку вона встановила з Богданом?