Цього року наш син вступив до приватного навчального закладу, де я була вражена школою та вчителями, але не дуже задоволена деякими батьками.
Якось, коли я забирала сина, до мене підійшла одна мати і заявила:
“Ваш син розбив телефон моєї дочки. Ви повинні заплатити за ремонт!”.
Вона пояснила, що її дочка знаходилася біля сходів, коли повз пробігав мій син, через що вона нібито впустила телефон. Однак мій син запевнив мене, що навіть не торкнувся ні телефону, ні тієї дівчинки.
Я відповіла:
“Мене там не було, тому я не можу сказати точно, чи винен мій син чи ні, так що ні за що я не платитиму.”.
Вона наполягала:
“Він зламав телефон, і ви повинні 15.000 за заміну екрану!”
“Чому ваша дитина взагалі приносить до школи дорогий телефон? Вчителька заборонила це робити”, – зауважила я.
“Яка різниця? Ваш син винен, і ви маєте заплатити”, – заперечила вона.
“Мені дуже шкода, але я повторю: нічого я не платитиму”.
Я вважаю, що першокласники не повинні мати телефонів у школі, особливо таких дорогих, як у тієї дівчинки. Вчителька навіть попередила нас, що не відповідатиме за такі речі.
З огляду на це, а також на чесність мого сина я підозрюю, що звинувачення може бути необґрунтованим.
Думки моїх друзів розділилися, але багато хто згоден з тим, що у дітей не повинно бути телефонів у школі. Вони радять мені залишити все як є, щоб дати урок іншій матері та її дочці. Навіть якщо мій син випадково це зробив, доказів немає.
Якби це була явна шкода, наприклад, розбите вікно, я заплатила б без вагань. Але в умовах таких неясностей і відсутності доказів того, в якому стані був телефон до падіння, я відмовляюся виплачувати компенсацію, ґрунтуючись лише на звинуваченнях.