Карина ретельно готувала особливу вечерю, щоб відсвяткувати третю річницю весілля з чоловіком Іваном, занурившись у роботу на кухні, щоб створити чудовий вечір.
Іван повернувся з трояндами та улюбленим вином Карини, а їхній маленький син мирно спав.
Їхнє свято, відзначене спільною трапезою та переглядом фільму, було перервано дзвінком колишньої дружини Івана, Ніни, з проханням про термінову технічну підтримку. Іван, який колись ділив з Ніною мрії та трагедії, включаючи втрату дитини, тепер, незважаючи на створення нової родини з Кариною, часто виявлявся втягнутим у її кризи – від ремонту побутової техніки до емоційної підтримки.
Ніна, яка відчуває труднощі як матір-одиначка після розлучення, часто зверталася до Івана за допомогою, що викликало напругу, але не ревнощі в його нинішньому шлюбі.
Карина, розуміючи і в той же час засмучуючись, протистояла Ніні, підкреслюючи, як сильно її вимоги впливають на їхнє сімейне життя.
У цій складній динаміці Іван поставав як людина, яка розривається між своїми минулими обов’язками та нинішніми зобов’язаннями, викликаючи співчуття та занепокоєння з боку обох сімей.
Його мати, поділяючи важке становище Ніни, закликала до розуміння, розглядаючи допомогу Івана як моральний обов’язок.
Однак серед цього переплетення минулого і сьогодення залишалося головне питання: чи повинен Іван поставити спокій своєї нинішньої родини вище своїх минулих зобов’язань, чи його співчутливе втручання вже свідчить про глибоке, хоч і суперечливе почуття обов’язку?