Я Карина, 34-річна заміжня жінка з дочкою, зіткнулася з житловою дилемою, яка спричинила серйозний стрес у нашій родині. Моєму чоловікові Паші, від якого батько відмовився у ранньому віці, батько залишив помешкання. Довгі роки я вважала, що ця нерухомість знаходиться у спільній власності Паші та його матері. Нещодавно я дізналася, що Паша – єдиний власник. Поки мама Паші насолоджується квартирою сина зі своїм партнером, ми з дочкою терпимо фінансовий тягар орендованого житла. Вартість оренди заважає нам накопичити на власне житло,
і ця ситуація дуже турбує моїх батьків, які готові зробити свій внесок, хоча їхні кошти не дотягують до необхідної для початкового внеску суми. Наші стосунки з матір’ю Паші були віддаленими: вона рідко спілкується з нами та онукою, покладаючись на свого партнера у побутових питаннях. Я сподівалася, що через одкровення про квартиру ми зможемо домовитися про фінансову підтримку або навіть повернути власність, щоб полегшити наше становище. Однак Паша пручається,
не бажаючи витісняти свою матір. Я засмучена і почуваюся в безвиході, борючись з несправедливістю наших умов життя та повагою до матері Паші. Безперервне напруження ставить переді мною питання про те, як ми можемо забезпечити нашу сім’ю стабільним житлом, не викликаючи при цьому розладу в сім’ї. Я шукаю спосіб переконати Пашу в тому, що ми маємо вирішити це питання заради благополуччя нашої дочки та нас самих. Може, ви допоможете мені порадою?