Я завжди була пристрасною читачкою і любила шукати рідкісні книги. Якось на благодійному аукціоні мені трапилося старе видання, яке, як мені здалося, зберігало в собі таємницю. Коли я перегортала книгу, повернувшись додому, то знайшла між сторінками старий лист, датований 1917 роком. Лист був написаний солдатом, який вирушив на фронт. Він писав про свої переживання, про любов до своєї дівчини та про свою надію повернутися додому. Цей лист був такий зворушливий, що я відчула необхідність знайти нащадків цього солдата і передати їм ці чарівні рядки.
Після місяців пошуків та завдяки соціальним мережам, я знайшла Віктора – правнука того солдата. Він був вражений, дізнавшись про лист, і ми домовилися зустрітись. – Ви не уявляєте, яке значення має цей лист для нашої родини, – сказав Віктор, коли ми зустрілися. – Ми чули історії про мого прадіда, але такого документа у нас не було. Ми провели кілька годин, обговорюючи історію його сім’ї, а потім ділилися своїми історіями. Віктор був розумним, добрим та привабливим.
Наші зустрічі стали регулярними, і ми зрозуміли, що наші почуття до один одного набагато глибші за дружбу. – Знаєш, – сказав Віктор одного разу, – я ніколи б не подумав, що старий лист може так круто змінити моє життя. – І я також, – посміхнулася я. – Життя повне сюрпризів. Через рік після нашої першої зустрічі Віктор зробив мені пропозицію і я з радістю погодилася. Тепер ми разом читаємо старі листи та книги, шукаємо в них історії та створюємо свою власну історію кохання.